15.09.2017 11:54

«Я люблю свою Вінницю за те, що вона моя»

Цього вересня ми відзначили черговий День міста з нагоди 654-річчя Вінниці.З кожним роком він набуває все більшого суспільного значення. Це не просто привід для святкування, це спосіб вираження єдності громади. Вінничани доводять свою небайдужість ініціативами, які сприяють розбудові суспільства і розвитку міста. Колись Авраам Лінкольн сказав: «Те, чому сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного». Молодь нашого міста вже відчуває свою причетність до успіху Вінниці, й це дає надію на те, що активна участь у житті громади стане нормою для майбутніх поколінь.>>>

На постійну роботу потрібні:

торгові представники з власним транспортом.

Телефон: 068-880-80-70, 063-60-60-525

На роботу запрошуються:

Водії та експедитори.

Заробітна плата: водії - від 6000 грн, експедитори - від 4500 грн.

Телефон: 068-880-80-70, 063-60-60-525

 

05.02.2016 09:57

Відкриваємо Україну для себе

Уже давно мрієте побувати в найдивовижніших куточках планети, але не вистачає коштів на таку поїздку? Не засмучуйтеся! В Україні можна знайти чимало місць, схожих на знамениту закордонну екзотику. Сьогодні ми розповімо вам про десять із них.>>>


03.07.2015 12:37

МАЛЬТА: музей історії культур

Літо – пора мандрівок. А журналістам мандрувати сам Бог велів. Тож, побачивши цікаве й незвичайне, вони поспішають поділитися враженнями. Саме такий матеріал від колег і нагодився для нашої рубрики «Враження».>>>


26.06.2015 11:33

Про острів женихів, місто-натхнення і земний рай

Жителі острова – окрема пам’ятка Піддані трьох морів, повінчані з легендою, найкращі моряки, вони все ж не зовсім... греки. В різні часи різні народи (римляни і візантійці, венеціанці й турки, араби й османці) вважали цю землю своєю. Критяни – космополіти.>>>


19.05.2015 12:51

Приклад митцям та меценатам

18 травня світ відзначав Міжнародний день музеїв. У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї його відсвяткували по-особливому – завдяки меценатам. Вони в рамках акції «Подаруй музею експонат» передали до музейної скарбниці раритети.>>>


19.05.2015 12:33

Повір у себе – й у тебе повірять інші

У театрі ім. М. Садовського відбулося урочисте закриття ХХІІІ обласного фестивалю творчості й талантів дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе».>>>

06.06.2017 15:30

«Коли ми разом!» Конкурс дитячого малюнку

З нагоди відзначення Дня родини у 2017 році для багатодітних родин міста Вінниці оголошується конкурс дитячого малюнку «Коли ми разом!». Юні художники за допомогою фарби, олівця, фломастера мають розповісти про те, як вони проводять вільний час у колі своєї родини. Роботи потрібно подавати до 30 червня.>>>


01.11.2013 11:02

Запрошуємо до участі у фотоконкурсі!

«Вінницька газета» розпочинає конкурс «Вінниця і вінничани». Найкращі світлини, які відображають цікаві моменти із життя нашого міста чи його мешканців, ми розміщуватимемо на шпальтах видання. У конкурсі можуть взяти участь усі вінничани, які захоплюються фотографією і бачать незвичне у буденному. Оцінюватимуть роботи конкурсантів вінницькі фотохудожники Віктор Кравченко, Зорій Файн та Ігор Карлицький.>>>


04.10.2013 13:16

«Найкращий листоноша 2013 року»

Розпочинаючи свою роботу, редакційна рада Вінницької дирекції «Укрпошти», оголошує конкурс «Найкращий листоноша 2013 року». Конкурс проводиться серед споживачів поштового зв’язку та читачів газети, які можуть творчо подати інформацію про діяльність працівників пошти – листонош.>>>

01.07.2016 13:30

Вадим Василенко: «Українця перетворили на такий собі генно-модифікований організм»

Вадим Василенко, літературознавець, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Народився на Тиврівщині, в селі Василівка, у рік проголошення незалежності України під знаком Водолія.>>>


16.10.2015 12:40

Галина Якубович: «Ставлюся до людей так, як хочу, щоб ставилися до мене»

Галина Якубович, заступник вінницького міського голови. Народилася у Жмеринці в рік Тигра під сузір’ям Лева. Має дві вищі освіти: у 2002 році закінчила Харківську державну академію міського господарства за спеціальністю «Економіка підприємства», а згодом здобула кваліфікацію магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Свою трудову діяльність розпочала з серпня 1991 року, в органах місцевого самоврядування працює з 1995 року. Спершу – в Жмеринській міській раді, а з травня 2007 року – у Вінницькій міській раді: вісім років очолювала департамент економіки та інвестицій. У березні цього року призначена на посаду заступника міського голови.>>>


12.06.2015 12:30

Світлана Бевз: «Якщо ви прожили день і нічого не зробили для перемоги, то цей день минув даремно»

Світлана Бевз, доцент кафедри електричних станцій та систем, заступник директора інституту магістратури аспірантури і докторантури Вінницького національного технічного університету, Всеукраїнського об’єднання учасників бойових дій та волонтерів, член обласного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Самооборона Майдану», член благодійного фонду «Благодійний експрес», айдарівець (командир зенітного розрахунку). Народилася у Вінниці. Разом зі своїм чоловіком Сергієм Бурбелом, який працює заступником начальника служби програмного супроводу ПАТ «Вінницяобленерго», влітку минулого року пішла воювати у складі батальйону «Айдар». У гарячій точці подружжя перебувало майже три місяці. Там вони знайшли вірних друзів і нового члена родини – собаку Бадді. Повернувшись до Вінниці, зайнялися волонтерською та благодійною діяльністю.>>>


13.02.2015 12:12

Олександр Федоришен: «Я щасливий, бо займаюся тим, що люблю»

Олександр Федоришен, історик, краєзнавець, голова громадської організації «Спільнота «Історія Вінниця», керівник приватного екскурсійного бюро. Народився у Вінниці в рік Кози під сузір’ям Тельця. Вважає, що поєднання «двічі рогатого» грає йому на руку, бо завжди досягає бажаного.>>>


02.01.2015 15:44

Віктор Бронюк: «Якщо ми зараз будемо байдужими, то не матимемо України»

Віктор Бронюк, український музикант, фронтмен гурту «ТіК», голова правління благодійного фонду «Подільська громада». Народився в рік Кози під сузір’ям Овна. За освітою – педагог. Закінчив Барське педагогічне училище (за фахом учитель образотворчого мистецтва та художньої праці) та історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету.>>>

19.01.2016 12:21

«Кажуть, герої не вмирають…»

Нова книга Василя Шкляра «Чорне сонце» присвячена всім захисникам України, але в ній ідеться виключно про бійців «Азова». – Чому саме про них? Тому що з героями повісті я познайомився ще до Майдану, бачив їх під час зимових подій 2013–2014 років. Цікавився їхніми долями, коли вони поїхали на Донбас й у складі «Азова» стали на захист України, – розповів Василь Шкляр.>>>


19.01.2016 12:17

Чесна книга про війну

Не так давно вийшла в світ книга Євгена Положія «Іловайськ», однак знайти її у книгарнях важко – майже весь тираж розкупили. Євген Положій народився в селищі Терни на Сумщині. Український письменник, журналіст, головний редактор кількох часописів, неодноразовий переможець та лауреат всеукраїнських конкурсів із журналістики, маркетингу та дизайну, нині головний редактор сумської суспільно-політичної газети «Панорама» є автором багатьох книг: «Туркін» (1996 р.), «Обрати янгола» (2002 р.), «Туркін та Ѕ. Повість про справжнього самурая» (2004 р.), «Дядечко на ім’я Бог» (2008 р.), «Вежі мовчання» (2009 р.), «Риб’ячі діти» (2014 р.) та виданого цього року роман «Іловайськ».>>>


10.02.2015 11:17

Голівудська драма чеської єврейки

Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці та громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» нещодавно запропонували вінничанам познайомитися з цікавими особистостями. До нашого міста завітав молодий, але вже знаний український письменник і перекладач з Ужгорода Андрій Любка. Він розповів про книгу польської авторки Лідії Осталовської «Акварелі», яку переклав українською.>>>


20.01.2015 15:52

«Слово в одежині»

Таку назву отримала нещодавно видана збірка віршів самобутньої поетеси Руслани Руденко із Джулинки, що на Бершадщині. У читальній залі Бершадської районної бібліотеки відбулася презентація видання. Ім’я Руслани Руденко добре відоме в районі та за його межами, адже вона не лише знаний педагог, державний службовець, а й автор багатьох поезій, публікацій, які друкувалися у різних виданнях.>>>


02.09.2014 11:07

Білі плями партизанської війни

Історію пишуть люди. І картина буремних подій, зокрема, воєнних, складається не лише зі спогадів учасників, мемуарів командирів, архівів, фотохроніки, а й з художніх творів: книг, пісень, фільмів тощо. Йдуть з життя люди, які стояли на вогняних рубежах. Сім десятиліть минуло після Великої Вітчизняної війни, але в її історії й досі чимало білих плям. Вінничанка Майя Пірогова досліджує історію ставки Гітлера під Вінницею. Нещодавня презентація її книги «Їх не злякав «Вервольф», яка відбулася у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук бібліотеки імені Тимірязєва, відкриває нові сторінки історії підпільно-партизанської боротьби з німецько-фашистськими загарбниками на Вінниччині. Це третє видання книги «Невловимий Саша Жалов», відзначеної премією імені Костянтина Гришина Вінницької обласної організації НСЖУ, уточнене і значно доповнене історичними розвідками і фактами.>>>

Портрет без рами

Аліса Мисловська: «Друзі жартують: якщо тебе колись викрадуть і зачинять у фіолетовій кімнаті, ти вирішиш, що потрапила до раю»

 

Аліса Мисловська, начальник управління у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю міської ради.

Народилася у рік Кози під сузір’ям Тельця.

Корінна вінничанка. Закінчила Вінницьку школу № 4 і вважає, що виховання у ній давали непогане.

За фахом – історик (закінчила історичний факультет Вінницького педуніверситету). Працювала в кількох газетах і в міському телеагентстві ВІТА. У 2004 році перемогла у міському конкурсі «Людина року» у номінації «Журналіст року». У 2007 році призначена на посаду начальника управління у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю міської ради.

Любить рок-музику, творчість Хемінгуея і Ремарка, шопінг і фіолетовий колір. Не любить рекламу і класичний одяг. Характер – упертий (іноді на шкоду їй самій). Оптимістка.

– Алісо, ким ти хотіла стати в дитинстві?

– Років до восьми я була абсолютно впевнена, що стану кухарем. Батьки навіть десь брали такі гарні дитячі ілюстровані книжки з рецептами, можна сказати – дитячі кулінарні книги. Але потім в один момент це все перегоріло, і захотіла стати артисткою. Чимало дівчаток у дитинстві цього хочуть, але коли дорослішають, то дивляться на світ по-іншому. Артисткою, як бачиш, я не стала, але «театр одного актора» іноді влаштувати можу – ситуації в житті бувають різні. Вже у старших класах я вирішила стати адвокатом і захищати «сірих та убогих» від сваволі й несправедливості. І от я закінчила школу і зібралася вступати на юридичний факультет. Я швиденько подала документи в один навчальний заклад, у якому абітурієнтів дуже прискіпливо тестували, і взагалі мені сказали, що я звідти вийду суперовим юристом. Я пройшла всі тести і співбесіди, і залишалося лише кілька тижнів, щоб стати студенткою цього вишу. І раптом я зовсім випадково дізнаюся, що це недержавний заклад, диплом якого можуть потім і не визнати. Тобто інститут можна було закінчити, а потім з отриманим папірцем піти… Ну, розумієш куди. Я зрозуміла, що можна пролетіти зі вступом взагалі, тож швиденько забрала документи і понесла їх у тоді ще педагогічний інститут на історичний факультет. Але істориком бути я не збиралася. Розраховувала рік повчитися там, а потім перевестися на навчання на якийсь юридичний факультет, хоча я не зовсім добре уявляла, як це має бути.

Але життя склалося по-іншому. Довелося перейти на заочне навчання і шукати роботу. Яку роботу – я не знала. Але старший брат мені підказав, що в школі я колись непогано писала твори. Мовляв, варто спробувати себе в газетній справі. Я послухалась.

– І в якій газеті починала?

– Хтось мені підказав, що видається така газета «Вінавто-плюс». Пішла я туди. Але назвати це газетою було важко. Це щось на зразок рекламної агенції з власною друкованою продукцією. Моя посада називалася на той час красиво – менеджер з реклами, але відтоді я терпіти не можу ні рекламу, ні все, що з нею пов’язане. Сподіваюся, мені ніколи не доведеться нею займатися, хоча зарікатися не рекомендується.

– А коли почалася власне журналістика?

– Почекай, не так одразу. На якомусь етапі частина колективу цієї газети пішла шукати іншої долі. З’явилася тоді газета «Робота сьогодні». Там я й спробувала вперше щось писати для газети. У мене було дуже поверхове уявлення про жанри, про методи збору інформації, про структуру журналістського тексту. Ніхто мене не вчив, професійних журналістів там не було, писали за узбецьким принципом «що бачу – про те співаю». Але й у цій газеті настала непроста фінансова ситуація, що в 90-і роки було поширеним явищем. Ми працювали, але зарплату нам ніхто навіть не обіцяв.

– Робота – сьогодні, а зарплата – невідомо коли?

– Ага, а зарплата – ніколи. Ну, покинула я й цю роботу. І не тільки я. І от прийшли ми ще в одну газету, офіс якої був на Вишеньці. Я не буду називати прізвище редактора, але впевнена, що дехто його впізнає. Прийшли ми, хоч і чули, що редактор – людина зі складним характером. Але працювати ж треба. Заходимо. Сидить редактор, підперши щоку, уважно на нас дивиться. У погляді нічого доброго не прочитується. Висловили ми свої прохання. А він нам:

– Ви вмієте писати есе?

Слово було страшне, але про всяк випадок я сказала: так.

– Ну, раз умієте, то напишіть і приходьте через пару днів, а там розберемося.

Я з’ясувала, що таке есе, написала щось, що, на мою думку, відповідало цьому жанрові, і прийшла в редакцію. Редактор сидів за комп’ютером і натхненно грав у якусь популярну тоді гру. Я (точніше – ми, бо прийшли вдвох з колегою) нагадала про себе, сказала, що принесла написане, а у відповідь почула:

– Ви що – не бачите, що я зайнятий?

Більше я в ту редакцію не приходила. В іншій газеті мені сказали, що в них працюють люди виключно з профільною вищою освітою, а в мене такої освіти не було. Тепер я дуже рада, що в тій газеті я не працювала.

Зрештою, ноги мене завели на вулицю Едельштейна, 8 на телестудію ВІТА. Біля будинку стояв справжній парк автомобільного періоду, на ганку курили молоді, але дуже серйозні люди. Я зробила висновок, що то все – автомобілі працівників телестудії. Я, наївна, уявлення не мала, що там ставлять машини мешканці будинку, на цокольному поверсі якого облаштувалася студія. Словом, заходити я туди дуже боялася, але й дуже хотіла. Але не було й мови про те, щоб я просилася працювати на телебачення. Я просилася на роботу в газету, яка видавалася при телестудії і в світ виходила як вкладка до газети «Сегодня». На запитання «чи не потрібен вам в газету журналіст?» я почула: «В принципі, не потрібен, але, може, й потрібен». Словом, мені запропонували залишитися, і я почала працювати в газеті «ВІТА + Сегодня». До того в газеті «ВІТА» були передруки і телепрограма, а місцевих новин не було. Їх почала робити саме я. На громадських засадах я ще й коректором була. Там на якомусь етапі теж почалися проблеми з зарплатою. Я подумки розпрощалася з журналістикою. Не хотіла журналістика мене впускати до себе. Я вже й сама її не хотіла. Вирішила, що експериментів досить.

Але через деякий час знайома попросила мене зайти на студію. Сказала, що мені збираються запропонувати роботу за контрактом. Чарівне слово «контракт» примусило мене таки піти туди. І там моє ставлення до журналістики змінилося кардинально. Мені все було цікаво. Я зрозуміла, що це моє заняття. У ті роки, коли тільки-но почали розвиватися місцеві телеканали, питання професійної підготовки кадрів стояло досить гостро. Мої колеги-телевізійники, які пам’ятають ті часи, зрозуміють, що мається на увазі. Кинули у воду – вчися плавати. Але мене добре школила головний редактор Тетяна Гречанівська, яка, до речі, теж прийшла на телебачення з газетної справи. І за це я їй надзвичайно вдячна – це був мій перший і головний наставник у журналістиці.

– Перший сюжет пам’ятаєш?

– Аякже! Вийшов якийсь документ, який дозволяв неповнолітнім безкоштовно їздити в електричках. Ми з оператором поїхали на вокзал. Так і не взяли коментарів у керівництва, але розмовляли з пасажирами. Вони висловлювали свої думки з цього приводу. Самі співрозмовники підказували мені подальший хід сюжету. Вони казали: «Подумайте, що може бути з дітьми, які безконтрольно кататимуться?» І от я в студії, переглядаю, що ми відзняли. Головний редактор Тетяна Костянтинівна Гречанівська зайшла в той момент, коли я переглядала кадри з дітьми, які просили милостиню. І я з-за спини чую голос Тетяни Костянтинівни:

– Мисловська, і ти теж вирішила зайнятися цією брудною справою?

Я завмерла. Я не зрозуміла, про яку «брудну справу» йдеться. Тим більше, що до мене зверталася сама Гречанівська, яку все місто знало. Ну, так і сказала тремтячим голосом:

– Вибачте, я не зрозуміла, якою справою, я не розчула...

– Ну, якою-якою… Телебаченням!

Телебачення я справді дуже любила. Мені подобалося бути у вирі подій, розбиратися в конфліктних ситуаціях. Прямий ефір мені дуже подобався, я полюбила його з першої спроби. Це особливе відчуття: ти глядача не бачиш, а він тебе бачить і чує, ти не маєш права схибити.

– І ти не шкодуєш, що покинула настільки улюблену справу?

– Ні. Принаймні я в цьому впевнена сьогодні. Адже нині я займаюся не менш цікавою справою, хоч мені почасти хочеться бігти разом з оператором на зйомку чи проводити зустрічі в прямому ефірі. На жаль, у мене тепер практично немає вільного часу й іноді дуже-дуже хочеться у відпустку, але роботу я свою люблю і стараюся виконувати якнайкраще.

– Тебе не душить чиновницьке крісло? Ти, взагалі, як реагуєш на слово «чиновник»?

– І крісло не душить, і на визначення «чиновник» реагую нормально. У кріслі – в прямому розумінні слова – я не дуже й сиджу, робота дуже мобільна. Зміст, який люди вкладають у слово «чиновник», залежить від конкретного керівника, з яким вони спілкуються. Якщо чиновник поважає людей, з якими має справу, якщо не задирає ніс, то хіба саме слово «чиновник» буде образливим? Я сподіваюся, що колеги не змінили до мене свого ставлення з того часу, як я прийшла на цю посаду. Колеги-журналісти до мене, як і раніше, звертаються на ти – це цілком нормально. Я не одразу звикла до того, що в міській раді до мене звертаються не просто на ім’я, а й по батькові, бо в журналістському середовищі це майже не практикується.

– Ти хотіла стати кухарем. А тепер любиш готувати?

– Ні. Це захоплення зникло разом з бажанням іти у велику кулінарію.

– А які захоплення залишилися?

– Їх було багато, але більшість з них так і залишилася в дитинстві чи в юності. Крім того, що я любила готувати, я захоплювалася вирощуванням квітів та інших рослин. Ми живемо в приватному будинку, тож є і клумби, і садок, і город. Я з задоволенням обкопувала кущі, садила квіти, збирала малину чи ще там щось. Тепер на все це не вистачає часу. Колись я любила ще й в’язати. Але вже …надцять років лежать у шафі недов’язані деталі, які я так і не закінчила. Навіть шити намагалася. Я дуже люблю вишуканий одяг і колись намагалася створювати його сама. Але це вимагає багато часу і терпіння, постійного відточування навичок, щоб рука була «набита». Це робота для майстрів. Її треба або робити добре, або не робити ніяк. Були й інші захоплення.

У школі я пробувала відвідувати всі спортивні секції, які тільки були. Кожну по 2–3 рази – не більше, бо потім ставало нудно. Найбільше склалися стосунки з легкою атлетикою – в цю секцію я ходила цілий місяць. У мене мама була спортсменкою і дуже хотіла, щоб я займалася спортом, але не вийшло. Що іще? Батько намагався спонукати мене до вишивання, але й тут мене надовго не вистачило. Трохи вмію плести з бісеру – була колись мода на браслети з бісеру. Ну, подорослішала – і зникло це захоплення. А от захоплення музикою не зникло. У мене були недівочі смаки у музиці. Я любила пісні з серйозним змістом. Наприклад, пісні Гребєнщикова, Бутусова, рок-груп «Крематорій», «Аліса», «ДДТ». З більш «м’яких» гуртів мені подобалася група «Секрет» – чудові у них пісні, добрі. Для мене завжди важливим був голос співака – я любила цікаві, впізнавані голоси. Любила «Бон Джові» і досі обожнюю. Сам Бон Джові – засновник групи – для мене мегазірка на всі часи. Я випадково побачила його диск (ще вініловий). На обкладинці був зображений, на мій погляд, нахабний чоловік, одягнений у довгий джинсовий розмальований плащ. Це було щось кричуще для підлітка, вихованого в радянських традиціях. Купила диск просто з цікавості. А коли послухала, мені так сподобалося! Але ж англійською мовою, я не розуміла нічого! І це стало стимулом краще вивчати мову, щоб хоч щось зрозуміти. З тих пір і залишилося захоплення рок-музикою, але вибіркове.

А ще я люблю те, що я сама називаю «правильним шансоном», тобто не «блатняк». Наприклад, пісні Шуфутинського. Словом, це пісні зі змістом. Може, тому, що батько їх слухав. «Блатняка» не терплю. Люблю пісні Розенбаума, Мітяєва – це вже, правда, бардівські пісні. Подобається Григорій Лепс. Неймовірний голос. Мій батько слухав Висоцького, і я пам’ятаю, якою трагедією для всієї країни була смерть Висоцького, хоч я тоді ще дитиною була. Я потім спеціально слухала його пісні, читала спогади про нього, тексти пісень, щоб зрозуміти батькові уподобання. Може, я й не фанат його пісень, але вони мені теж подобаються. І голос такий, що наскрізь проймає.

– А в літературі хто тобі найближчий?

– Є улюблені автори, але я рідко їх перечитую через їхній «оптимізм». Це Еріх Марія Ремарк і Ернест Хемінгуей. Хоча, наприклад, повість «Старий і море» я починала читати кілька разів, але до кінця не зразу дійшла. Ну, читаєш – і застрілитися хочеться! Але коли дочитала, то була вражена величезною драмою. Взагалі, я люблю твори, які читаються не галопом, а повільно, які примушують думати. Ще дуже люблю Теодора Драйзера.

– Усе це якось не в’яжеться з твоїм оптимізмом…

– Згодна. Але кажу правду. Просто так сталося, що з самого дитинства я читала серйозну літературу. Наприклад, подобалися Жуль Верн, Дюма, Джек Лондон (але не північні оповідання, а, скажімо, «Серця трьох»). А казки я почала читати пізніше. Ну, не про Колобка, звичайно, а літературні казки.

– Я так зрозуміла, що сучасні автори тобі не дуже до душі…

– Я, звісно, читаю сучасну літературу, але улюблених авторів серед сучасників назвати не можу. Скажімо, коли всі читали Паоло Коельйо, я теж спробувала, але без фанатизму. Словом, не Хемінгуей. Можу виділити серед сучасних авторів Стівена Кінга.

– Я знаю, що ти дуже непросто сприйняла запроваджений у міській раді дрес-код. Якому одягу ти надаєш перевагу?

– Я люблю вільний стиль.

– Класичний костюм тебе душить?

– Так, для людини, яка тривалий час працювала на телебаченні, класичний костюм – одяг незвичний. Я одягалася невимушено.

– Але на екрані ти виглядала так, як треба!

– То інша справа. Але там я мала свої «заморочки». То жилети, то краватки, то яскраві блузи. А не на екрані – джинси або шкіряні штани, зручне взуття. Тому вимога носити класичний одяг для мене була жахливою. Але я нечасто ношу костюм. А якщо це костюм, то я стараюся хоч кольором наблизити його до своїх уподобань. Люблю яскраві кольори. Найбільше – фіолетовий, бузковий. Друзі навіть дарують мені щось в упаковках відповідного кольору. І жартують: Мисловська, якщо тебе колись викрадуть і зачинять у фіолетовій кімнаті, ти вирішиш, що потрапила до раю. Коли заходжу в магазин і там бачу щось бузкового кольору, я швиденько хапаю цю річ, навіть якщо вона мені зовсім не потрібна. Останнім часом люблю ще бірюзовий колір.

– Любиш шопінг?

– Так, є у мене така хвороба. Багато грошей з собою не ношу, бо якщо зайду в магазин взуття, одягу чи сумок, то всі гроші там і залишаться.

– А щось колекціонуєш?

– Так, є дві колекції, які багатьом здаються дивними. Я колекціоную цукор у фірмових упаковках кафе чи ресторанів і сірники в незвичних пачках. Друзі знають про це і дарують мені такі дрібнички. Дехто привозить мені такі сувенірчики і жартома каже: гарне в тебе захоплення – недороге (це і зрозуміло, бо сам він старовинні монети колекціонує). У мене є кілька однодумців у місті, ми обмінюємося деякими екземплярами. Таке колекціонування не вимагає багато часу і грошей, але прикрашає життя.

 

Всі статті >>>

 

 

 

www.facebook.com/vingazeta

 

З питань розміщення банерної реклами, бeдь ласка, звертайтеся до редакції "Вінницької газети".

 

05.07.2018 12:07

Діяльність вінницького міського голови позитивно оцінюють три чверті городян

Діяльність вінницького міського голови Сергія Моргунова позитивно оцінюють 74,4% городян. Про це на прес-конференції за підсумками соціологічного дослідження «Суспільно-політичні настрої вінничан» повідомив його автор - голова Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень.>>>


30.03.2018 12:46

15 пунктів муніципального велопрокату планують облаштувати цього року у Вінниці

У місті створять муніципальну систему велопрокату. Для цього в різних куточках Вінниці буде встановлено 15 пунктів прокату, кожен з яких матиме спеціальний термінал і 10 велостійок. Тут усі охочі зможуть зареєструватися та взяти велосипед напрока>>>


23.03.2018 13:34

Наша Вінниця уже вчетверте стала лідером рейтингу українських міст по комфортності для життя! Гордий за вінничан і рідне місто! Вітаю усіх з новиною!

Наша Вінниця уже вчетверте стала лідером рейтингу українських міст по комфортності для життя! Гордий за вінничан і рідне місто! Вітаю усіх з новино>>>


04.03.2018 17:42

ДОДАТКОВІ КАНІКУЛИ ВІДМІНЯЮТЬСЯ - З ПОНЕДІЛКА ВІННИЦЬКІ ШКОЛИ ТА ПТУ ПРАЦЮВАТИМУТЬ У ЗВИЧНОМУ РЕЖИМІ

У зв'язку з листом-роз'ясненням від Міністерство освіти і науки України, у якому йдеться про рекомендації відновити роботу закладів освіти, - з 5 березня школи та ПТУ Вінниці будуть працювати у звичному режимі.>>>


01.03.2018 15:07

Сьогодні, першого березня, цілий ранок у Вінниці йшов сніг.

О 5:30 на дороги виїхала прибиральна техніка. Дванадцять одиниць техніки посипали дороги протиожеледними засобами, 17 тракторів прибирали тротуари та зупинки громадського транспорту. Прибудинкову територію розчищали від снігу 480 двірників. Громадський транспорт рухається у звичному режимі. Втім, такі погодні умови вимагають підвищеної уваги з боку і водіїв, і пішоходів.>>>


20.02.2018 12:47

Вінничани можуть повідомляти про правопорушення у Ситуаційний центр

Відтепер про правопорушення жителі міста можуть повідомляти працівникам Ситуаційного центру, повідомив міський департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Це можна зробити за телефоном 067-4-102-101, або написати повідомлення у Viber. Працівники оперативно реагуватимуть на повідомлення, переглядаючи відео на камерах. За потреби, вони інформуватимуть відповідні структури.>>>


31.01.2018 18:01

У Вінниці тимчасово призупиняється навчання у всіх загальноосвітніх навчальних закладах міста з 31 січня по 6 лютого

Для запобігання поширенню грипу та ГРВІ серед вінницьких дітей, призупиняється навчання у всіх школах Вінниці. Вимушені канікули розпочинаються з 31 січня і триватимуть по 6 лютого.>>>


26.01.2018 09:20

Stop Fake! Пам’ятник Тарасу Шевченку у Вінниці не знесли

На деяких інформаційних ресурсах з’явилася інформація про те, що у Вінниці начебто знесли пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. ЦЕ НЕПРАВДА.>>>


23.01.2018 12:15

Близько 500 двірників прибирають сніг на прибудинкових територіях

Сьогодні, 22 січня, у Вінниці цілий день сніжитиме. Комунальна техніка посипає проїжджі частини протиожеледними засобами. Вулиці міста розчищає близько 20 одиниць техніки, а близько 500 двірників працюють на прибудинковій території, повідомив міський департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>


16.01.2018 16:51

У міській раді презентували Муніципальний ситуаційний центр

Сьогодні, 16 січня, у Вінницькій міській раді презентували Муніципальний ситуаційний центр, який створений у рамках програми «Безпечне місто», повідомив Департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю>>>


12.12.2017 17:37

На КУП «Ековін» прибув новий сміттєвоз із функцією миття сміттєвих контейнерів

Нещодавно матеріально-технічна база КУП «ЕкоВін» поповнилась новою одиницею техніки – сміттєвозом HIDRO-MAK, який додатково укомплектований мийним механізмом. Це обладнання дозволяє мити та дезінфікувати контейнери одразу ж на місці, не залишаючи після цього брудну воду на майданчику.>>>


08.12.2017 10:49

Семен Якерсон – сотник Армії УНР і соратник Симона Петлюри

6 грудня, у День Збройних сил України, на стіні будівлі Вінницького торговельно-економічного інституту відкрили меморіальну дошку сотнику Армії УНР Семену Якерсону. Цього року виповнилося 120 років від його народження. Соратник Симона Петлюри, бойовий офіцер, який пройшов усі фронти Української революції. Народився і виріс у Вінниці в російськомовній єврейській родині на вулиці Івана Шиповича (колишня Соколова) і все життя був відданий ідеї незалежної України.>>>


08.12.2017 10:45

Вінниця першою в Україні замовила автомийку від «Kärcher»

Віднедавна муніципальні автобуси у Вінниці миють на сучасному автоматизованому комплексі за допомогою портальної машини «Kärcher», повідомив департамент міської ради у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Така мийка для муніципального транспорту єдина в Україні. Вона повністю автоматизована, обладнана системою очищення води для повторного її використання і розрахована як для великих, так і для малих автобусів.>>>


09.11.2017 16:33

На Київському мосту проводять лабораторні дослідження, щоб з’ясувати, коли можна по ньому пускати транспорт

У Вінниці триває капітальний ремонт Київського мосту. Тривалість реконструкції мостової споруди згідно з проектом розрахована на 2 роки. Наразі уже виконано 60 % загального обсягу робіт, повідомив департамент міськради у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Сьогодні, 9 листопада, працівники випробувальної лабораторії ВНТУ провели спеціальні забори, результати яких покажуть, коли можна відкривати рух для транспорту на мосту.>>>


30.10.2017 10:59

Бірмінгем знову надіслав до Вінниці гуманітарний вантаж

Це вже одинадцятий гумвантаж, який надійшов у минулу п’ятницю до Вінниці від жителів американського міста-побратима Вінниці – Бірмінгема. У дев’яти коробках було чверть тонни медичних засобів, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>


03.10.2017 11:41

Вінниця допомагає відновлювати помешкання та інфраструктуру села Медвідки Калинівського району

Впродовж минулих вихідних у Медвідці працювали робочі бригади комунальних підприємств Вінниці. Вони ремонтували дахи, склили вікна, виконували інші будівельні роботи, яких потребували люди, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Щоб допомогти громаді села якомога скоріше ліквідувати руйнування, всі необхідні матеріали вінницька мерія бере на договірних умовах у підприємств у борг. Сьогодні роботи з відновлення продовжуються, паралельно ведуться детальні обстеження пошкоджених споруд для точного визначення обсягів необхідних будівельних матеріалів та робочої сили.>>>


22.09.2017 11:51

Запчастини до автомобілів Mercedes вироблятимуть у Вінниці

Вже за місяць на базі потужностей вінницького «45-го заводу» запрацює підприємство «Електричні системи», яке вироблятиме електрокабельні джгути для автомобілів європейських заводів, що працює у співпраці з американською корпорацією Delphi – міжнародною компанією із виробництва автокомплектуючих. До кінця цього року на підприємство планують набрати 700 робітників, а до кінця 2018-го – більше двох тисяч.>>>


22.09.2017 11:47

Компанія UBC GROUP, яка вже наступного року запускає у Вінниці завод холодильного обладнання, розпочала замовлення працівників

Навесні 2018 року у Вінниці планується ввести в експлуатацію першу чергу заводу з виготовлення холодильного обладнання, який наразі активно будується «Українською пивною компанією» на території індустріального парку «Вінницький кластер холодильного машинобудування». На підприємстві вироблятимуть морозильні скрині та холодильні шафи для відомих світових компаній, таких, як Coca-cola, Pepsi, Carlsberg та інших.>>>


18.09.2017 13:21

Вінничан запрошують на сільськогосподарські ярмарки

Щосуботи з 30 вересня по 28 жовтня у Вінниці проводитимуться сільськогосподарські ярмарки. Вони проходитимуть в мікрорайоні «Вишенька» біля торговельного центру «Plaza Park» (колишній «ШОК») по вул. Келецькій, 117б. Тут вінничани зможуть купити продовольчі товари та сільгосппродукти за прийнятними цінами безпосередньо у самих виробників, повідомляє департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>


18.08.2017 11:36

Раїса Панасюк – почесна громадянка Вінниці!

Вінницька міська рада своїм рішенням, прийнятим на сесії 18 серпня 2017 року, присвоїла звання «Почесний громадянин міста Вінниці» урядовій Уповноваженій з прав людей з інвалідністю Раїсі Панасюк. За це проголосували більшість депутатів, присутніх на сесії, – 41 із 43-х.>>>


04.08.2017 14:12

До Польщі без пересадок

З 24 серпня через Вінницю курсуватиме швидкісний потяг «Інтерсіті+», яким можна буде без пересадок доїхати до Польщі. Квитки на новий маршрут вже у продажу на порталі бронювання квитків ПАТ «Укрзалізниця» booking.uz.gov.ua та в усіх міжнародних касах.>>>


13.06.2017 17:26

Завтра на 19 днів закриють Київський міст через Буг

Завтра, 14 червня, о 7.00 у Вінниці перекриють рух через міст на вул. Чорновола (на 19 днів, до 2 липня включно). Якщо мостобудівники впораються швидше, рух відновлять раніше.>>>


26.05.2017 10:52

У Вінниці на територіях шкіл №№ 3, 4, 5 облаштовують спортивні та дитячий майданчики

З кожним роком у Вінниці зростає кількість майданчиків та мультикомплексів, де можуть відпочивати й займатися фізкультурою як маленькі вінничани, так і їхні батьки. На територіях шкіл облаштовують майданчики для занять спортом і різними видами масових ігор, таких, як волейбол, баскетбол, футбол тощо, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради.>>>


24.05.2017 15:28

Юні гімнастки з Вінниці завоювали чотири золоті медалі

Міжнародний турнір «Багірочка – 2017» з художньої гімнастики відбувся у травні. Змагання проходили у Львові. В них взяли участь і юні вінничанки, які здобули чотири золоті медалі та по одній срібній і бронзовій.>>>




Новини міста | Влада і громада | Моє місто | Суспільство | Культура | Освіта | Спорт | Портрет без рами | Здоров'я



© 2011-2018 "Вінницька газета".

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.vin-gazeta.net

Сторінка у facebook: www.facebook.com/vingazeta