15.09.2017 11:54

«Я люблю свою Вінницю за те, що вона моя»

Цього вересня ми відзначили черговий День міста з нагоди 654-річчя Вінниці.З кожним роком він набуває все більшого суспільного значення. Це не просто привід для святкування, це спосіб вираження єдності громади. Вінничани доводять свою небайдужість ініціативами, які сприяють розбудові суспільства і розвитку міста. Колись Авраам Лінкольн сказав: «Те, чому сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного». Молодь нашого міста вже відчуває свою причетність до успіху Вінниці, й це дає надію на те, що активна участь у житті громади стане нормою для майбутніх поколінь.>>>

05.02.2016 09:57

Відкриваємо Україну для себе

Уже давно мрієте побувати в найдивовижніших куточках планети, але не вистачає коштів на таку поїздку? Не засмучуйтеся! В Україні можна знайти чимало місць, схожих на знамениту закордонну екзотику. Сьогодні ми розповімо вам про десять із них.>>>


03.07.2015 12:37

МАЛЬТА: музей історії культур

Літо – пора мандрівок. А журналістам мандрувати сам Бог велів. Тож, побачивши цікаве й незвичайне, вони поспішають поділитися враженнями. Саме такий матеріал від колег і нагодився для нашої рубрики «Враження».>>>


26.06.2015 11:33

Про острів женихів, місто-натхнення і земний рай

Жителі острова – окрема пам’ятка Піддані трьох морів, повінчані з легендою, найкращі моряки, вони все ж не зовсім... греки. В різні часи різні народи (римляни і візантійці, венеціанці й турки, араби й османці) вважали цю землю своєю. Критяни – космополіти.>>>


19.05.2015 12:51

Приклад митцям та меценатам

18 травня світ відзначав Міжнародний день музеїв. У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї його відсвяткували по-особливому – завдяки меценатам. Вони в рамках акції «Подаруй музею експонат» передали до музейної скарбниці раритети.>>>


19.05.2015 12:33

Повір у себе – й у тебе повірять інші

У театрі ім. М. Садовського відбулося урочисте закриття ХХІІІ обласного фестивалю творчості й талантів дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе».>>>

06.06.2017 15:30

«Коли ми разом!» Конкурс дитячого малюнку

З нагоди відзначення Дня родини у 2017 році для багатодітних родин міста Вінниці оголошується конкурс дитячого малюнку «Коли ми разом!». Юні художники за допомогою фарби, олівця, фломастера мають розповісти про те, як вони проводять вільний час у колі своєї родини. Роботи потрібно подавати до 30 червня.>>>


01.11.2013 11:02

Запрошуємо до участі у фотоконкурсі!

«Вінницька газета» розпочинає конкурс «Вінниця і вінничани». Найкращі світлини, які відображають цікаві моменти із життя нашого міста чи його мешканців, ми розміщуватимемо на шпальтах видання. У конкурсі можуть взяти участь усі вінничани, які захоплюються фотографією і бачать незвичне у буденному. Оцінюватимуть роботи конкурсантів вінницькі фотохудожники Віктор Кравченко, Зорій Файн та Ігор Карлицький.>>>


04.10.2013 13:16

«Найкращий листоноша 2013 року»

Розпочинаючи свою роботу, редакційна рада Вінницької дирекції «Укрпошти», оголошує конкурс «Найкращий листоноша 2013 року». Конкурс проводиться серед споживачів поштового зв’язку та читачів газети, які можуть творчо подати інформацію про діяльність працівників пошти – листонош.>>>

01.07.2016 13:30

Вадим Василенко: «Українця перетворили на такий собі генно-модифікований організм»

Вадим Василенко, літературознавець, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Народився на Тиврівщині, в селі Василівка, у рік проголошення незалежності України під знаком Водолія.>>>


16.10.2015 12:40

Галина Якубович: «Ставлюся до людей так, як хочу, щоб ставилися до мене»

Галина Якубович, заступник вінницького міського голови. Народилася у Жмеринці в рік Тигра під сузір’ям Лева. Має дві вищі освіти: у 2002 році закінчила Харківську державну академію міського господарства за спеціальністю «Економіка підприємства», а згодом здобула кваліфікацію магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Свою трудову діяльність розпочала з серпня 1991 року, в органах місцевого самоврядування працює з 1995 року. Спершу – в Жмеринській міській раді, а з травня 2007 року – у Вінницькій міській раді: вісім років очолювала департамент економіки та інвестицій. У березні цього року призначена на посаду заступника міського голови.>>>


12.06.2015 12:30

Світлана Бевз: «Якщо ви прожили день і нічого не зробили для перемоги, то цей день минув даремно»

Світлана Бевз, доцент кафедри електричних станцій та систем, заступник директора інституту магістратури аспірантури і докторантури Вінницького національного технічного університету, Всеукраїнського об’єднання учасників бойових дій та волонтерів, член обласного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Самооборона Майдану», член благодійного фонду «Благодійний експрес», айдарівець (командир зенітного розрахунку). Народилася у Вінниці. Разом зі своїм чоловіком Сергієм Бурбелом, який працює заступником начальника служби програмного супроводу ПАТ «Вінницяобленерго», влітку минулого року пішла воювати у складі батальйону «Айдар». У гарячій точці подружжя перебувало майже три місяці. Там вони знайшли вірних друзів і нового члена родини – собаку Бадді. Повернувшись до Вінниці, зайнялися волонтерською та благодійною діяльністю.>>>


13.02.2015 12:12

Олександр Федоришен: «Я щасливий, бо займаюся тим, що люблю»

Олександр Федоришен, історик, краєзнавець, голова громадської організації «Спільнота «Історія Вінниця», керівник приватного екскурсійного бюро. Народився у Вінниці в рік Кози під сузір’ям Тельця. Вважає, що поєднання «двічі рогатого» грає йому на руку, бо завжди досягає бажаного.>>>


02.01.2015 15:44

Віктор Бронюк: «Якщо ми зараз будемо байдужими, то не матимемо України»

Віктор Бронюк, український музикант, фронтмен гурту «ТіК», голова правління благодійного фонду «Подільська громада». Народився в рік Кози під сузір’ям Овна. За освітою – педагог. Закінчив Барське педагогічне училище (за фахом учитель образотворчого мистецтва та художньої праці) та історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету.>>>

19.01.2016 12:21

«Кажуть, герої не вмирають…»

Нова книга Василя Шкляра «Чорне сонце» присвячена всім захисникам України, але в ній ідеться виключно про бійців «Азова». – Чому саме про них? Тому що з героями повісті я познайомився ще до Майдану, бачив їх під час зимових подій 2013–2014 років. Цікавився їхніми долями, коли вони поїхали на Донбас й у складі «Азова» стали на захист України, – розповів Василь Шкляр.>>>


19.01.2016 12:17

Чесна книга про війну

Не так давно вийшла в світ книга Євгена Положія «Іловайськ», однак знайти її у книгарнях важко – майже весь тираж розкупили. Євген Положій народився в селищі Терни на Сумщині. Український письменник, журналіст, головний редактор кількох часописів, неодноразовий переможець та лауреат всеукраїнських конкурсів із журналістики, маркетингу та дизайну, нині головний редактор сумської суспільно-політичної газети «Панорама» є автором багатьох книг: «Туркін» (1996 р.), «Обрати янгола» (2002 р.), «Туркін та Ѕ. Повість про справжнього самурая» (2004 р.), «Дядечко на ім’я Бог» (2008 р.), «Вежі мовчання» (2009 р.), «Риб’ячі діти» (2014 р.) та виданого цього року роман «Іловайськ».>>>


10.02.2015 11:17

Голівудська драма чеської єврейки

Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці та громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» нещодавно запропонували вінничанам познайомитися з цікавими особистостями. До нашого міста завітав молодий, але вже знаний український письменник і перекладач з Ужгорода Андрій Любка. Він розповів про книгу польської авторки Лідії Осталовської «Акварелі», яку переклав українською.>>>


20.01.2015 15:52

«Слово в одежині»

Таку назву отримала нещодавно видана збірка віршів самобутньої поетеси Руслани Руденко із Джулинки, що на Бершадщині. У читальній залі Бершадської районної бібліотеки відбулася презентація видання. Ім’я Руслани Руденко добре відоме в районі та за його межами, адже вона не лише знаний педагог, державний службовець, а й автор багатьох поезій, публікацій, які друкувалися у різних виданнях.>>>


02.09.2014 11:07

Білі плями партизанської війни

Історію пишуть люди. І картина буремних подій, зокрема, воєнних, складається не лише зі спогадів учасників, мемуарів командирів, архівів, фотохроніки, а й з художніх творів: книг, пісень, фільмів тощо. Йдуть з життя люди, які стояли на вогняних рубежах. Сім десятиліть минуло після Великої Вітчизняної війни, але в її історії й досі чимало білих плям. Вінничанка Майя Пірогова досліджує історію ставки Гітлера під Вінницею. Нещодавня презентація її книги «Їх не злякав «Вервольф», яка відбулася у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук бібліотеки імені Тимірязєва, відкриває нові сторінки історії підпільно-партизанської боротьби з німецько-фашистськими загарбниками на Вінниччині. Це третє видання книги «Невловимий Саша Жалов», відзначеної премією імені Костянтина Гришина Вінницької обласної організації НСЖУ, уточнене і значно доповнене історичними розвідками і фактами.>>>

Враження

Білий ангел Славутича

 

На запрошення «Атомпрофспілки» України група журналістів відвідала місто Славутич, Чорнобильську АЕС та побувала у 30-кілометровій зоні відчуження.

Несподіванкою, насамперед, стало запрошення у таку поїздку. Побувати там, напевно, мало хто мріє. Спілкуючись між собою, журналісти з’ясували, що не всі, кому запропонували, погодилися їхати у цей край. Та Український фонд журналістів завжди приємно дивуює своїх підопічних. Адже зараз я можу сказати, що вдячна за можливість долучитися до історії нашої країни і відчути адреналін від реального дотику до жахливої трагедії. Це дало можливість по-справжньому зрозуміти велику біду України. Найяскравішою емоцією від поїздки залишилося обурення байдужістю держави та її очільників до проблем ЧАЕС і долі людей, які й нині там працюють. Та й загалом до здоров’я українського народу на тлі наслідків техногенної катастрофи. У форматі подорожніх нотаток важко передати глибину проблем чорнобильського сьогодення. Залишається лише захоплюватися мужністю працівників атомної станції й тих, хто працює у 30-кілометровій зоні.

Наступного року Чорнобильській атомній станції виповниться 40 років. А техногенній катастрофі – 25. Знову, уже звично для пересічного українця, якийсь час у квітні ми будемо наштовхуватися поглядами на газетні передовиці зі світлинами смугасто-арматурної труби та загрозливої будівельної конструкції і швиденько перегортати сторінку, перемикати канали ТБ, уникаючи чорнобильської тематики, відбувати заплановані владою лінійки, мітинги, засідання пам’яті та покладання. При цьому не дратуватися, як раніше від багатогодинних трансляцій партійних з’їздів, а сором’язливо усвідомлювати свою віддаленість від тих подій та масової людської трагедій. Бо звикаєш до всього. А потім забудемо про це до наступного квітня.

Є в нашій державі така собі пострадянська традиція: витрачаємо купу грошей на вшанування, урочистості тощо, а на реальну допомогу постраждалим коштів не вистачає. Так і з Чорнобилем. Пам'ятники, меморіали, книги, фільми, акції з залученням ледве не половини державного люду. І лише 60 % державних коштів з бюджету від мінімальної потреби отримує Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», перед яким стоять два головні завдання: зняття з експлуатації енергоблоків атомної станції і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну зону.

Після відвідин Чорнобильської станції стало ясно: ще десяток-другий років – і проблема тієї території торкнеться нас усіх. Від Путивля до Карпат.

– Знаєте, – з гіркотою каже голова ради Чорнобильської територіальної організації профспілки Микола Тетерін, – якби така катастрофа трапилася десь під Лондоном чи Вашингтоном, то англійці чи американці залучили б до її вирішення найкращих науковців, виділили б стільки коштів, скільки було б треба, і вирішили проблему років за п'ять. Ну, сім. Але трагедія трапилася під Києвом, столицею України… Ми цю проблему теж вирішили б. Бо ж не останні дурні. Але хто в державі цим переймається, крім самих чорнобильців?

Микола Тетерін вже 24 роки в Чорнобилі. У профспілці лише два останніх. Як сам розповідає, на попередній посаді через брак коштів і державної уваги не міг ефективно вирішувати проблеми (до того був директором підприємства, яке займається захороненням та перезахороненням радіаційно забрудненого майна та матеріалів), а у профспілці має змогу активно боротися за права енергетиків. Кому, як не йому, знати про те, що насправді зараз відбувається в зоні? Про «десяток-другий років» – це його висновки. І американських експертів. Останні виявили забруднення підземних вод у районі Зони на глибині більше 100 метрів!

А починалося все у далекому 1966 році, коли Рада Міністрів СРСР видала постанову про будівництво атомних електростанцій в країні. При пошуку майданчика для розміщення об’єкта, який тепер називається Чорнобильська АЕС, тривалий час як один з варіантів розглядалася й територія Вінницької області. Але працівники Київського проектного інституту обрали інший майданчик – за 4 км від села Копачі Чорнобильського району Київської області. Він був розташований на малопродуктивних землях і відповідав усім вимогам водозабезпечення, транспорту та санітарно-захисної зони. У 1970 році на карті України з’явилося нове місто – Прип’ять. У ньому проживали будівельники станції, майбутні працівники об'єкта атомної енергетики. Прип'ять розташована всього за п’ять кілометрів на північ від ЧАЕС. Ця зручність за інших умов стала для міста фатальною.

Ми побували у Прип’яті. Враження – ніби ти у фільмі «Сталкер». Крізь лісові хащі прес-секретар ЧАЕС, яка супроводжувала журналістів у поїздці, запропонувала розгледіти центральний міський бульвар. І справді, побачили серед заростів шматки асфальтового покриття. Моторошне видовище. Будівля школи у Прип’яті склалася, як картковий будиночок. Центральна площа поросла мохом і травою. Нам порадили не ставати на мох – він особливо накопичує радіацію. Навколо – будівлі без вікон, зруйновані часом сходи, фонтани, Будинок культури «Енергетик» і… ні кота, ні собаки. Птахів, до речі, теж не чути.

Сьогодні працівники станції проживають у новозбудованому в 1988 році місті Славутич. Його зводили дев’ять колишніх союзних республік у рекордні строки. Перший ордер був виданий через 9 місяців від початку будівництва міста. У Славутичі практично відсутні вулиці в нашому розумінні. Назви мають лише міські квартали: Московський, Таллінський, Єреванський, Тбіліський, Ризький. Кожен з них має власне неповторне національне обличчя. Будови, зведені росіянами, як правило, типові багатоквартирні. Тож у цьому архітектурному розмаїтті дуже легко орієнтуватися навіть заїжджим гостям.

У Славутичі найвища в Україні народжуваність. На 25 тисяч мешканців – сім дитсадків, навчально-виховний комплекс «Дитячий будинок – дошкільний навчальний заклад», чотири загальноосвітні школи, кілька філій національних вишів України, Палац дитячої та юнацької творчості, бібліотеки, навчальні центри, широка мережа закладів культури, п’ять фізкультурно-оздоровчих комплексів з басейнами, кортами, яхт-клубом… Непогано для маленького містечка, чи не так? Втім, даються взнаки небачені як на той час терміни будівництва: нині зношеність комунальних мереж вимагає постійної уваги керівництва міста. А оскільки формат будівель різний (пам’ятаєте, «національну» архітектуру?), то й тарифи на всі будинки різні. Як розповідали нам господарі Славутича, в будинку Тбіліського кварталу на сходовій площадці можна «скромне» весілля відгуляти. Обслуговують житловий фонд приватні підприємства, які перемогли в оголошеному міською владою конкурсі на сервісні послуги.

Міський голова Володимир Удовиченко вже четвертий термін біля керма Славутича. Прогулявшись містом, ми збагнули, що кожний член міської громади несе відповідальність за рідне місто: таке охайне й чисте місто можна побачити десь у старій Європі. Тому славутчани й підтримують свого голову, бо свідомо самі його й обрали.

Незважаючи на той факт, що з 2000 року ЧАЕС не є енергогенеруючою станцією (не виробляє електроенергію), підприємство продовжує існувати. На ньому сьогодні працює близько 3,5 тисяч робітників. До складу ЧАЕС входять шість енергоблоків, сховища радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива, інші споруди. Мало хто із неспеціалістів знає, що окремі блоки станції закривалися у різні роки. Після катастрофічної аварії 1986 року перестав функціонувати 4-й енергоблок. Наступним, у 1991 році, зупинений енергоблок № 2 в зв’язку з пожежею в машиному залі, яка була викликана насправністю в роботі обладнання. Внаслідок пожежі згоріло 180 тон мастила та пошкоджено 2,5 тисячі кв. метрів даху машинної зали. У 1996 році, за постановою Уряду України, зупинений енергоблок № 1. Тому лише 3-й енергоблок перебував у режимі експлуатації до 2000 року. 15 грудня 2000 року о 13 годин 17 хвилин за наказом Президента України під час трансляції телемосту Чорнобильськая АЕС – Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту назавжди був зупинений реактор енергоблока № 3. Чорнобильської АЕС завершила генерацію електроенергії. Енергоблоки № 5 та № 6 так і не добудували після аварії 1986 року.

Так що ж нині роблять працівники станції? Чому й досі там? Тому що таку складну енергетичну систему просто вимкнути неможливо. Завершення процесу ліквідації планується у 2065 році! А зараз «чорнобильці» підтримують у безпечному стані зупинені енергоблоки, проводять роботи з ядерним пальним та радіоактивними відходами. Та й об’єкт «Укриття», саркофаг у просторіччі, який збудували над зруйнованим четвертим енергоблоком, потребує постійної уваги. Зараз над ним зводиться нова безпечна захисна споруда – конфайнмент. Її масштаби таки вражають: майже 257 х 150 м, заввишки 108 м. Для прикладу, розміри футбольного поля 105 х 68 метрів! А така висота конфайнменту потрібна для того, щоб під ним можна було розмістити висотні крани для демонтажу зруйнованого блоку. Цікава й технологія його виготовлення. Укриття у вигляді гігантської арки будується на майданчику поряд з енергоблоком, а потім «насунеться» на старий саркофаг.

Журналісти стояли на оглядовому майданчику поруч з четвертим енергоблоком. Фотографувати нам заборонили. Правда, пізніше роздали диски зі знімками об’єкту, де був затулений контур станції. Для нас це був неабиякий екстрім! Вражали працівники станції: спокійні, зосереджені і… мудрі. Вони багато знають і багато пережили. В кожного на шиї прилад – накопичувач радіації. Як нам пояснили, є певна допустима норма: щоденна і щомісячна. Раз на місяць прилад здають на аналіз, а отримують новий. Якщо «перебрав», тебе звільнять. Тому жоден працівник не нехтує небезпекою, чітко виконує інструкції. Не те що журналісти – лізли з фотоапаратами у закинуті забруднені будинки, продиралися через прип’ятьські хащі, ще й питали, чи можна скупатися у каналах (спека ж бо стояла). Нам сказали: «Можна. Тільки помрете…» А ось соми там живуть. Уявіть собі: у полі зору одночасно зо два десятка майже двохметрових сомів, які незворушно підпливали до місця, де ми з моста кидали їм шматочки хліба. Ловити їх не можна. Тож і ростуть собі. Правда, інформація про те, що й там часом трапляються браконьєри, шокувала. Самі ж, певно, ту рибу не їдять…

До речі, у чорнобильських лісах блукає безліч диких тварин. Завезені з Асканія-Нова коні Пржевальського акліматизувалися й щорічно дають потомство. Зайців і лисиць – тьма. Активно розмножуються кабани, відповідно й вовки, бо мають що їсти. Атомники озповідають історію про кабана Яшку, який прибився до робітничої їдальні й біля них живе. Став майже ручним. Якось в їдальню зателефонували з іншого об’єкту й попросили забрати набридливого Яшу. А кухарі кажуть, що їхній кабанчик ось, поруч з ними. Виявляється, не один Яшка у тих лісах такий практичний. Ліси охороняють спеціальною службою. Бережуть від пожеж, від цікавих необізнаних туристів. Дивно, що у тих небезпезпечних лісах дехто наважується збирати гриби та ягоди, а дехто ще й полювати. Серед браконьєрів… – високі чиновники. Таке собі чорнобильське сафарі. Охоронці, трапляється, знаходять покинуті тіла вбитих тварин. Називається, порозважалися, відпочили.

Здається, найважливішим завданням ЧАЕС є реалізація окремого плану створення екологічної безпечної системи на об’єкті. З метою пом’якшення соціальних наслідків закриття станції (на момент закриття там працювали трохи більше 9 тисяч осіб), реалізації накопиченого досвіду та освоєння ринку послуг на інших об’єктах української атомної енергетики на базі місцевої ремонтної служби створене підприємство «Атомремонтсервіс», де на сьогодні працює більше 700 осіб. На базі центру управління протиаварійними діями ЧАЕС створений навчально-аварійний центр. Спільно з департаментом енергетики США відкриті Славутицька лабораторія міжнародних досліджень і технологій та міжнародна радіоекологічна лабораторія.

Що ж являє собою Чорнобильська зона сьогодні?

Там є місця зі значно підвищеним радіаційним фоном і навіть смертельно небезпечним. Тривале перебування у таких місцях може призвести до серйозних радіаційних уражень організму і навіть до променевої хвороби. Хоча рівні, які здатні викликати променеву хворобу, залишилися тільки всередині Саркофагу, де можуть перебувати лише фахівці-професіонали. Та незначна кількість радіаційних частинок, які літають у повітрі Чорнобильської зони, шкоди шкірі, легеням чи іншим органам нанести зараз не взмозі. В цьому принципова відмінність сучасної зони від тієї, якою вона була 24 роки тому.

Сучасна денна доза гамма-випромінювання в Зоні наближено дорівнює дозі, яку наприклад отримують за декілька днів мешканці нашої області, яка, як відомо, розташована на гранітному кристалічному природному фундаменті, що має підвищений радіаційний фон. Чорнобильську денну дозу радіації також можна прирівняти з кількома годинами перельоту на сучасному авіалайнері. Чи до двох-трьох флюорографічних обстежень.

До ЧАЕС працівники дістаються електричкою від Славутича майже 40 хвилин. Безкоштовно. Наша поїздка на ній залишила теж незабутнє враження. Нас попередили, щоб ми займали місця після того, як розмістяться енергетики. Виявляється, там існує багаторічне негласне правило – кожен має своє місце. Їхали усі мовчки, майже не спілкувалися, обличчя серйозні й зосереджені. Напевно, так ідуть в забій і шахтери. За вікном – болота, безлюдь… Перон атомної станції зустрів нас глухим металевим тунелем, у який розчиняються двері електрички. Тобто, зайшов, двері зачинилися, і наступна електричка вже ввечері. На ЧАЕС без пропуску не потрапиш і назад до часу не вернешся. Тож сторонніх там і немає.

До речі, ще одна прикрість. Залізничники вимагають від ЧАЕС повернути борг за перевезення, а держава на цю статтю грошей не виділяє. Можна автобусом, та скільки ж треба пального, аби перевезти кілька тисяч працівників, та ще й мати проблеми з прикордонниками. Адже шлях пролягає через територію сусідньої Білорусі.

Зона відчуження існуватиме вічно, скільки існуватиме людство на нашій планеті. У світовій атомній практиці існує поняття «зелена галявина». Це результат закінчення діяльності атомної станції. Так от, «зеленої галявини» тут ніколи не буде. А буде «бура пляма», смертельно небезпечна для багатьох наступних поколінь. Причому для здійснення заходів зняття ЧАЕС з експлуатації у відповідності до діючої програми потрібно близько 70 років.

А на гербі Славутича – білий ангел, і гімн про нього. Є там такі слова:

Білий Ангел Славутича –
Символ світлого дня.
Білий Ангел Славутича –
Ти надія моя…

 

Всі статті >>>

 

 

 

www.facebook.com/vingazeta

 

04.01.2021 16:26

Розпочинається онлайн-опитування вінничан та гостей міста щодо території майбутнього архітектурного конкурсу «Коцюбинський вдома».

Одним з виключно важливих, ключових елементів успішної реалізації політичної волі щодо євроінтеграції України є досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства із правом Ради Європи, перш за все, під кутом зору приведення української системи захисту прав людини за формою і змістом до загальновизнаних європейських стандартів. >>>


30.10.2020 11:52

До 70 річниці підписання Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Одним з виключно важливих, ключових елементів успішної реалізації політичної волі щодо євроінтеграції України є досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства із правом Ради Європи, перш за все, під кутом зору приведення української системи захисту прав людини за формою і змістом до загальновизнаних європейських стандартів. >>>


26.06.2020 12:59

Вінниця вже має свій власний затверджений брендбук

Сьогодні, 26 червня, депутати міської ради затвердили брендбук «Візуалізація бренда міста Вінниці» – посібник з використання стилістики бренда, у якому йдеться про використання візуального стилю Вінниці. У документі описано концепцію бренда Вінниці, правила використання та розміщення візуальної ідентифікації нашого міста.>>>


25.06.2020 12:54

28 червня – День молоді

Щорічно, підтримавши ініціативу молодіжних об’єднань і організацій, в останню неділю червня Україна відзначає День молоді. У 2020 році це – 28 червня.>>>


01.04.2020 14:18

Карантин: ще одна можливість оплачувати компослуги онлайн

У період карантину у Вінниці з’являється дедалі більше онлайн сервісів. Команда фахівців Центру муніципальних систем управління в рамках проєкту "Єдиний Рахунок в місті Вінниця" створила ще один: покази лічильників холодного та гарячого водопостачання, а також електроенергії, можна подати у чат-боті Telegram @рay_vn_ua_bot.>>>


05.07.2018 12:07

Діяльність вінницького міського голови позитивно оцінюють три чверті городян

Діяльність вінницького міського голови Сергія Моргунова позитивно оцінюють 74,4% городян. Про це на прес-конференції за підсумками соціологічного дослідження «Суспільно-політичні настрої вінничан» повідомив його автор - голова Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень.>>>


30.03.2018 12:46

15 пунктів муніципального велопрокату планують облаштувати цього року у Вінниці

У місті створять муніципальну систему велопрокату. Для цього в різних куточках Вінниці буде встановлено 15 пунктів прокату, кожен з яких матиме спеціальний термінал і 10 велостійок. Тут усі охочі зможуть зареєструватися та взяти велосипед напрока>>>


23.03.2018 13:34

Наша Вінниця уже вчетверте стала лідером рейтингу українських міст по комфортності для життя! Гордий за вінничан і рідне місто! Вітаю усіх з новиною!

Наша Вінниця уже вчетверте стала лідером рейтингу українських міст по комфортності для життя! Гордий за вінничан і рідне місто! Вітаю усіх з новино>>>


04.03.2018 17:42

ДОДАТКОВІ КАНІКУЛИ ВІДМІНЯЮТЬСЯ - З ПОНЕДІЛКА ВІННИЦЬКІ ШКОЛИ ТА ПТУ ПРАЦЮВАТИМУТЬ У ЗВИЧНОМУ РЕЖИМІ

У зв'язку з листом-роз'ясненням від Міністерство освіти і науки України, у якому йдеться про рекомендації відновити роботу закладів освіти, - з 5 березня школи та ПТУ Вінниці будуть працювати у звичному режимі.>>>


01.03.2018 15:07

Сьогодні, першого березня, цілий ранок у Вінниці йшов сніг.

О 5:30 на дороги виїхала прибиральна техніка. Дванадцять одиниць техніки посипали дороги протиожеледними засобами, 17 тракторів прибирали тротуари та зупинки громадського транспорту. Прибудинкову територію розчищали від снігу 480 двірників. Громадський транспорт рухається у звичному режимі. Втім, такі погодні умови вимагають підвищеної уваги з боку і водіїв, і пішоходів.>>>


20.02.2018 12:47

Вінничани можуть повідомляти про правопорушення у Ситуаційний центр

Відтепер про правопорушення жителі міста можуть повідомляти працівникам Ситуаційного центру, повідомив міський департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Це можна зробити за телефоном 067-4-102-101, або написати повідомлення у Viber. Працівники оперативно реагуватимуть на повідомлення, переглядаючи відео на камерах. За потреби, вони інформуватимуть відповідні структури.>>>


31.01.2018 18:01

У Вінниці тимчасово призупиняється навчання у всіх загальноосвітніх навчальних закладах міста з 31 січня по 6 лютого

Для запобігання поширенню грипу та ГРВІ серед вінницьких дітей, призупиняється навчання у всіх школах Вінниці. Вимушені канікули розпочинаються з 31 січня і триватимуть по 6 лютого.>>>


26.01.2018 09:20

Stop Fake! Пам’ятник Тарасу Шевченку у Вінниці не знесли

На деяких інформаційних ресурсах з’явилася інформація про те, що у Вінниці начебто знесли пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. ЦЕ НЕПРАВДА.>>>


23.01.2018 12:15

Близько 500 двірників прибирають сніг на прибудинкових територіях

Сьогодні, 22 січня, у Вінниці цілий день сніжитиме. Комунальна техніка посипає проїжджі частини протиожеледними засобами. Вулиці міста розчищає близько 20 одиниць техніки, а близько 500 двірників працюють на прибудинковій території, повідомив міський департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>


16.01.2018 16:51

У міській раді презентували Муніципальний ситуаційний центр

Сьогодні, 16 січня, у Вінницькій міській раді презентували Муніципальний ситуаційний центр, який створений у рамках програми «Безпечне місто», повідомив Департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю>>>


12.12.2017 17:37

На КУП «Ековін» прибув новий сміттєвоз із функцією миття сміттєвих контейнерів

Нещодавно матеріально-технічна база КУП «ЕкоВін» поповнилась новою одиницею техніки – сміттєвозом HIDRO-MAK, який додатково укомплектований мийним механізмом. Це обладнання дозволяє мити та дезінфікувати контейнери одразу ж на місці, не залишаючи після цього брудну воду на майданчику.>>>


08.12.2017 10:49

Семен Якерсон – сотник Армії УНР і соратник Симона Петлюри

6 грудня, у День Збройних сил України, на стіні будівлі Вінницького торговельно-економічного інституту відкрили меморіальну дошку сотнику Армії УНР Семену Якерсону. Цього року виповнилося 120 років від його народження. Соратник Симона Петлюри, бойовий офіцер, який пройшов усі фронти Української революції. Народився і виріс у Вінниці в російськомовній єврейській родині на вулиці Івана Шиповича (колишня Соколова) і все життя був відданий ідеї незалежної України.>>>


08.12.2017 10:45

Вінниця першою в Україні замовила автомийку від «Kärcher»

Віднедавна муніципальні автобуси у Вінниці миють на сучасному автоматизованому комплексі за допомогою портальної машини «Kärcher», повідомив департамент міської ради у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Така мийка для муніципального транспорту єдина в Україні. Вона повністю автоматизована, обладнана системою очищення води для повторного її використання і розрахована як для великих, так і для малих автобусів.>>>


09.11.2017 16:33

На Київському мосту проводять лабораторні дослідження, щоб з’ясувати, коли можна по ньому пускати транспорт

У Вінниці триває капітальний ремонт Київського мосту. Тривалість реконструкції мостової споруди згідно з проектом розрахована на 2 роки. Наразі уже виконано 60 % загального обсягу робіт, повідомив департамент міськради у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Сьогодні, 9 листопада, працівники випробувальної лабораторії ВНТУ провели спеціальні забори, результати яких покажуть, коли можна відкривати рух для транспорту на мосту.>>>


30.10.2017 10:59

Бірмінгем знову надіслав до Вінниці гуманітарний вантаж

Це вже одинадцятий гумвантаж, який надійшов у минулу п’ятницю до Вінниці від жителів американського міста-побратима Вінниці – Бірмінгема. У дев’яти коробках було чверть тонни медичних засобів, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>


03.10.2017 11:41

Вінниця допомагає відновлювати помешкання та інфраструктуру села Медвідки Калинівського району

Впродовж минулих вихідних у Медвідці працювали робочі бригади комунальних підприємств Вінниці. Вони ремонтували дахи, склили вікна, виконували інші будівельні роботи, яких потребували люди, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю. Щоб допомогти громаді села якомога скоріше ліквідувати руйнування, всі необхідні матеріали вінницька мерія бере на договірних умовах у підприємств у борг. Сьогодні роботи з відновлення продовжуються, паралельно ведуться детальні обстеження пошкоджених споруд для точного визначення обсягів необхідних будівельних матеріалів та робочої сили.>>>


22.09.2017 11:51

Запчастини до автомобілів Mercedes вироблятимуть у Вінниці

Вже за місяць на базі потужностей вінницького «45-го заводу» запрацює підприємство «Електричні системи», яке вироблятиме електрокабельні джгути для автомобілів європейських заводів, що працює у співпраці з американською корпорацією Delphi – міжнародною компанією із виробництва автокомплектуючих. До кінця цього року на підприємство планують набрати 700 робітників, а до кінця 2018-го – більше двох тисяч.>>>


22.09.2017 11:47

Компанія UBC GROUP, яка вже наступного року запускає у Вінниці завод холодильного обладнання, розпочала замовлення працівників

Навесні 2018 року у Вінниці планується ввести в експлуатацію першу чергу заводу з виготовлення холодильного обладнання, який наразі активно будується «Українською пивною компанією» на території індустріального парку «Вінницький кластер холодильного машинобудування». На підприємстві вироблятимуть морозильні скрині та холодильні шафи для відомих світових компаній, таких, як Coca-cola, Pepsi, Carlsberg та інших.>>>


18.09.2017 13:21

Вінничан запрошують на сільськогосподарські ярмарки

Щосуботи з 30 вересня по 28 жовтня у Вінниці проводитимуться сільськогосподарські ярмарки. Вони проходитимуть в мікрорайоні «Вишенька» біля торговельного центру «Plaza Park» (колишній «ШОК») по вул. Келецькій, 117б. Тут вінничани зможуть купити продовольчі товари та сільгосппродукти за прийнятними цінами безпосередньо у самих виробників, повідомляє департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю.>>>




Новини міста | | Реклама | | Культура | Освіта | Спорт | Портрет без рами | Здоров'я



© 2011-2018 "Вінницька газета".

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.vin-gazeta.net

Сторінка у facebook: www.facebook.com/vingazeta