07.05.2017 13:03

Графік роботи медичних закладів Вінниці на вихідні дні

Центри і амбулаторії первинної медичної допомоги з 6 по 9 травня працюватимуть у режимі вихідного дня. Тобто, у ці дні будуть обслуговувати лише патронажі до новонароджених на наступний день після їх виписки з пологових будинків. Окрім цього з 9:00 до 12:00 будуть видаватися лікарські свідоцтва про смерть.>>>


11.04.2017 14:41

Прем'єр розповів, на скільки зростуть пенсії після реформи

Кабінет міністрів планує з проведенням пенсійної реформи підвищити пенсії цього року для 5 мільйонів 620 тисяч громадян, а до 2024 року подолати дефіцит Пенсійного фонду. Про це повідомив прем’єр-міністр Володимир Гройсман у вступному слові під час підсумкової прес-конференції 11 квітня.>>>


07.04.2017 12:02

Педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів Вінниці з 1 червня піднімуть зарплатню

Вчора міський голова Сергій Моргунов під час виїзної наради повідомив про підвищення зарплати педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з 1 червня поточного року на 15 %. Це на три місяці раніше, ніж таке зростання заробітної плати передбачено Постановою Кабінету Міністрів України. Кошти на ці потреби в розмірі 7,1 млн грн будуть додатково спрямовані з міського бюджету.>>>


03.04.2017 13:50

З 4 квітня частину вул. Г.Успенського водіям необхідно буде об’їжджати по вул. Дубовецькій

Із завтрашнього дня розпочинається реконструкція зливової каналізації на ділянці вулиці Гліба Успенського, між будинками №15 та №84. У зв’язку із проведенням робіт буде тимчасово змінено схему руху транспорту в цьому мікрорайоні.>>>


21.02.2017 14:13

Звернення голови облдержадміністрації Валерія Коровія у зв’язку з запровадженням надзвичайного стану в енергетиці задля збереження енергобезпеки країни

Шановні вінничани! Ситуація, що склалася в державі у зв’язку з обмеженням постачання вугілля (антрациту) з неконтрольованих територій Донбасу, змусила Президента України та уряд запровадити надзвичайний стан в енергетиці задля збереження енергобезпеки країни.>>>

05.02.2016 09:57

Відкриваємо Україну для себе

Уже давно мрієте побувати в найдивовижніших куточках планети, але не вистачає коштів на таку поїздку? Не засмучуйтеся! В Україні можна знайти чимало місць, схожих на знамениту закордонну екзотику. Сьогодні ми розповімо вам про десять із них.>>>


03.07.2015 12:37

МАЛЬТА: музей історії культур

Літо – пора мандрівок. А журналістам мандрувати сам Бог велів. Тож, побачивши цікаве й незвичайне, вони поспішають поділитися враженнями. Саме такий матеріал від колег і нагодився для нашої рубрики «Враження».>>>

06.06.2017 15:30

«Коли ми разом!» Конкурс дитячого малюнку

З нагоди відзначення Дня родини у 2017 році для багатодітних родин міста Вінниці оголошується конкурс дитячого малюнку «Коли ми разом!». Юні художники за допомогою фарби, олівця, фломастера мають розповісти про те, як вони проводять вільний час у колі своєї родини. Роботи потрібно подавати до 30 червня.>>>


01.11.2013 11:02

Запрошуємо до участі у фотоконкурсі!

«Вінницька газета» розпочинає конкурс «Вінниця і вінничани». Найкращі світлини, які відображають цікаві моменти із життя нашого міста чи його мешканців, ми розміщуватимемо на шпальтах видання. У конкурсі можуть взяти участь усі вінничани, які захоплюються фотографією і бачать незвичне у буденному. Оцінюватимуть роботи конкурсантів вінницькі фотохудожники Віктор Кравченко, Зорій Файн та Ігор Карлицький.>>>


04.10.2013 13:16

«Найкращий листоноша 2013 року»

Розпочинаючи свою роботу, редакційна рада Вінницької дирекції «Укрпошти», оголошує конкурс «Найкращий листоноша 2013 року». Конкурс проводиться серед споживачів поштового зв’язку та читачів газети, які можуть творчо подати інформацію про діяльність працівників пошти – листонош.>>>

01.07.2016 13:30

Вадим Василенко: «Українця перетворили на такий собі генно-модифікований організм»

Вадим Василенко, літературознавець, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Народився на Тиврівщині, в селі Василівка, у рік проголошення незалежності України під знаком Водолія.>>>


16.10.2015 12:40

Галина Якубович: «Ставлюся до людей так, як хочу, щоб ставилися до мене»

Галина Якубович, заступник вінницького міського голови. Народилася у Жмеринці в рік Тигра під сузір’ям Лева. Має дві вищі освіти: у 2002 році закінчила Харківську державну академію міського господарства за спеціальністю «Економіка підприємства», а згодом здобула кваліфікацію магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Свою трудову діяльність розпочала з серпня 1991 року, в органах місцевого самоврядування працює з 1995 року. Спершу – в Жмеринській міській раді, а з травня 2007 року – у Вінницькій міській раді: вісім років очолювала департамент економіки та інвестицій. У березні цього року призначена на посаду заступника міського голови.>>>

19.01.2016 12:21

«Кажуть, герої не вмирають…»

Нова книга Василя Шкляра «Чорне сонце» присвячена всім захисникам України, але в ній ідеться виключно про бійців «Азова». – Чому саме про них? Тому що з героями повісті я познайомився ще до Майдану, бачив їх під час зимових подій 2013–2014 років. Цікавився їхніми долями, коли вони поїхали на Донбас й у складі «Азова» стали на захист України, – розповів Василь Шкляр.>>>


19.01.2016 12:17

Чесна книга про війну

Не так давно вийшла в світ книга Євгена Положія «Іловайськ», однак знайти її у книгарнях важко – майже весь тираж розкупили. Євген Положій народився в селищі Терни на Сумщині. Український письменник, журналіст, головний редактор кількох часописів, неодноразовий переможець та лауреат всеукраїнських конкурсів із журналістики, маркетингу та дизайну, нині головний редактор сумської суспільно-політичної газети «Панорама» є автором багатьох книг: «Туркін» (1996 р.), «Обрати янгола» (2002 р.), «Туркін та Ѕ. Повість про справжнього самурая» (2004 р.), «Дядечко на ім’я Бог» (2008 р.), «Вежі мовчання» (2009 р.), «Риб’ячі діти» (2014 р.) та виданого цього року роман «Іловайськ».>>>


10.02.2015 11:17

Голівудська драма чеської єврейки

Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці та громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» нещодавно запропонували вінничанам познайомитися з цікавими особистостями. До нашого міста завітав молодий, але вже знаний український письменник і перекладач з Ужгорода Андрій Любка. Він розповів про книгу польської авторки Лідії Осталовської «Акварелі», яку переклав українською.>>>

Портрет без рами

Вадим Василенко: «Українця перетворили на такий собі генно-модифікований організм»

 

Вадим Василенко, літературознавець, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Народився на Тиврівщині, в селі Василівка, у рік проголошення незалежності України під знаком Водолія.

Активний учасник Революції гідності.

Попри свої яскраво виражені антикомуністичні погляди, любить червоний колір.

Публікується в Польщі, Канаді та США.

Неодружений.

– Вадиме, з моменту ще заочного знайомства з вами мене вразила неабияка зрілість ваших літературознавчих розвідок і публіцистичних творів. Звідки бере початок ваш великий інтерес до літератури і літературознавства?

– Із перших дитячих книг. Олена Пчілка, Оксана Іваненко, Всеволод Нестайко, Віктор Близнець… Словом, дитяча класика, на якій я виріс, доволі рано прищепила мені відчуття слова. Звичайно, вміння аналізувати, рефлексувати над словом, досліджувати його до вершини та глибини, відчувати світло і тінь, з’явилися згодом, уже в університеті.

– Що найбільше цікавить вас як літературознавця?

– Мене завжди вабила література української еміграції. Словесність, яка творилася і твориться за межами України, така собі Україна в екзилі, – це той світ, який ми фактично втратили. Для самих письменників-емігрантів – це Україна в собі, або внутрішня Україна.

– Тема повернення забутих літературних імен – це щось окреме у ваших дослідженнях чи це в тому ж потоці «невідомого»?

– Україна – це країна колоніальна не політично, а за своїм мисленням, світосприйняттям. На жаль, так чомусь повелося, що наші культурні діячі, письменники та вчені стають відомими в Україні лише після того, як здобудуть визнання за кордоном. Імена наших земляків, які знані за рубежем, про яких написано стоси книг іноземними мовами, для українця нічого не означають. Так не повинно бути.

За кордоном ситуація зовсім інша. Я маю досить широкий простір літературного спілкування з колегами в Польщі, Канаді, США, і спостерігаю за їхнім підходом до збереження інтелектуальної спадщини, до усвідомлення культурного багатства країни та самоусвідомлення. Різниця між ними і нами нагадує прірву, бо полягає не лише в розмірі оплати праці, в рівні статків, доходів і витрат, а й у тому, як ці люди бачать свою країну, її історію і культуру, і як це відбувається у нас. Для них немислимо не знати ключових імен, які формують культурно-історичне обличчя країни.

Не уявляю собі культурного американця, який не чув про Уолта Уїтмена, Вільяма Фолкнера, Томаса Стерна Еліота, Джерома Селінджера чи будь-кого з американських класиків, навіть якщо він не зачитується їхніми творами і не має вдома їхніх книжок. У добу атома та політичного протесту колоніалізм – це явище не так політичне, як світоглядове. В Україні – це наслідок інформаційного голоду.

– Що вас найбільше «коробить» у спілкуванні з людьми, які не хочуть знати всього того, що мало б перетворити їх на свідомих громадян своєї країни?

– Небажання бачити далі свого носа. Чому мене цікавить еміграція? Насамперед тому, що люди, які внаслідок політичних гонінь і репресій змушені були полишити свою Батьківщину, вивезли з собою той традиційний український світ, і там зуміли його зберегти. Натомість в Україні цей світ був знищений, зруйнований лещатами радянської комуністичної системи. Українця перетворили на такий собі генно-модифікований організм.

Мовознавець Юрій Шевельов свого часу назвав радянську Україну гідрою без голови. Як на мене, то зараз ми спостерігаємо народження покоління, яке може стати базовою основою для появи нової суспільної свідомості. Але мене хвилює насамперед те, щоб культивування імен і творів не перетворювалося на політичну прокламацію. Загалом це кривий відбиток тоталітарної держави, в якій усе, що дотичне до мистецтва, завжди зумовлене владою та навпаки. Може, годі вже дивитися на поверхню та розповідати, як слід любити Україну? Варто б зазирнути й у середину та з’ясувати, за що саме її треба любити.

– А яким ви бачите цей процес (ненасильницького повернення українського в Україну) в ідеалі?

– Є досвід наших сусідів-поляків, які хоч і мали свою державу, але перебували в культурній і політичній залежності від Радянського Союзу, а якщо точніше, то від радянської Росії. Маємо приклад Чехії, яка за свою історію понад 700 років перебувала під окупацією німців. Але чехи не ідентифікують себе з німцями, а поляки – з росіянами. В Україні ж відбулася страшна мутація національної ідентичності. Маємо завдання – повернути українця до самого себе, у свій власний дім – і культурний, і політичний. Завдання складне і дуже багатогранне.

Можемо говорити про повернення українських письменників з еміграції на терени України. Наприклад, письменниця, яка номінувалася на Нобелівську премію з літератури в 1958 році, але про яку чули одиниці, Ольга Мак, один з найвидатніших мовознавців світового рівня Юрій Шевельов та й багато інших намагалися налагодити діалог з Україною. Але ні пострадянська влада, ні пострадянське суспільство не поспішали приймати цих людей та їхні ідеали. Вони залишилися вигнанцями, бо саме так почувалися на рідній землі, про яку мріяли. Сьогодні режим внутрішньої еміграції переживає чи не кожен, хто усвідомлює себе українцем.

Вдягання вишиванок – це пережиток колоніалізму та спосіб саморезервації, втечі від світу та самих себе. Це не патріотизм, а спекуляція національними мотивами, яку слід викорінювати, а не культивувати. За вишиванками ховається не що інше, як відсутність української душі.

Скажете, я перебільшую? Але хіба українське – це тільки хати під соломою? Це ж погляд на світ «через російські окуляри», модель світобачення, прописана стратегами колоніалізму не деінде, а в серці імперії! Запитайте себе, чому вона перетворюється на мас-медійні спектаклі та предмети масового, зокрема туристичного, вжитку? Нам таку меншовартість вбивали десятиліттям, а може, й століттями. З нас робили колонію не лише політичну, а й культурну, а головне – внутрішню, ментальну. Рабство – це поняття духовне, а ніяк не фізичне. Опинившись між тими хатками під стріхою і американськими мегаполісами, ми не можемо визначити своє власне місце на землі, зрозуміти, де ж ми. Отак і залишаємося висіти в повітрі…

Ви запитуєте, як вийти з цієї ситуації? Мені здається, насамперед варто вдивитися всередину себе. І зрозуміти те, що ми є нація з тисячолітніми культурними традиціями, нація, яка має фундаментальну спадщину, власне гідне обличчя. Це слід усвідомити, а не тупцювати на місці, доводячи всім і кожному свою унікальність. Мусимо говорити про себе мовою культури заради самотворення, а не заради заперечення чогось у собі, наприклад національної неповноцінності чи почуття провини, які нам прагнуть прищепити. Так, це дуже складний і тривалий процес, і немає однозначного рецепту в такій справі. Але робити це треба – щодня, з дошкільного віку виховувати людину, яка має гідність.

У своїй дисертації я пишу про травму, але не фізичну, а культурну. Як на мене, то якраз через категорію такої травми можна зрозуміти нашу сучасність, поставити їй діагноз і виписати рецепт. Революція, війна, стан внутрішньої окупації – про таку травматичну історію слід говорити серйозно, мовою науки. До того ж сьогодні це не лише українська тема – весь світ переживає глобальну історичну травму: політичні теракти, конфлікти культур, цивілізацій, поколінь, криза ідентичності – як національної, так і ґендерної. Те, що я бачу з телеекрана, чую по радіо, читаю з газет і мережі, не можу не сприймати як ілюстрацію до своїх теоретичних міркувань. Українська культура та література – це велике вмістилище травми.

Для того, щоб вилікувати історичну травму, насамперед її треба «проговорити». Це можна порівняти з психічною травмою у розумінні Зигмунда Фройда, хоча йдеться не про одну людину, а цілу націю. Ми всі травмовані нашою історією, а ще більше – невизначеністю. І лише усвідомивши свій діагноз, можна шукати способи лікування ураженої пам’яті, ураженої свідомості, а отже – враженого суспільства.

– Що ви читаєте не для досліджень, а власне для душі?

– Як рослина живиться соками землі, на якій росте, так само дослідник живиться тим ґрунтом, на якому росте професійно, з якого, природно, черпає силу, натхнення, працездатність.

Мені нині імпонує українська класична традиція, зокрема поети-неокласики: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен, молодий Максим Рильський, молодший брат Зерова Михайло Орест... Ці люди в 20-х роках минулого століття (маже сто років тому!) намагатися долучити Україну до світового мистецтва, вивести українську літературу з шаровар і вишиванок на рівень літератури європейської, світової. Зрозуміло, кожного з них, за винятком Рильського, який пізніше пішов на співпрацю з радянською владою, було репресували: заслано і по-насильницькому знищено. Втім, їхня смерть була лише краплиною в морі крові, якою живився СРСР.

Якщо говорити про лірику, то моя стихія – теж покоління 20-х років: Євген Плужник, молодий Тичина, Володимир Свідзінський, Богдан Ігор-Антонич... Мій улюблений прозаїк – з того ж періоду. Це Валеріан Підмогильний. Людина, яку було вбито кулею в потилицю в урочищі Сандармох у 34 роки. Для прозаїка такий вік – це ще період закінчення учнівства, а в 27 років, після публікації «Міста», Підмогильний сягнув рівня Альберта Камю та Гюстава Флобера… Хоча це не означає, що я не читаю інших авторів. Я взагалі не знаю, як можна жити, не читаючи.

– Чим ви живете, крім літератури?

– Три мої світи: література, спорт і громадська діяльність. Три світи і три кити. У футбол і баскетбол я граю з такою ж пристрастю, як читаю і пишу. Моє правило: проводити на майданчику, на біговій доріжці чи хоча б просто на свіжому повітрі стільки ж часу, скільки й за книжкою чи комп’ютером. Громадська діяльність – це теж як повітря. Я не уявляю себе вирваним із середовища, в якому живу.

– Ваша художня творчість – це щось окреме чи частина великої літературної стихії? Ви літератор чи літературознавець?

– Свої поезії я оцінюю досить скептично і як поет позиціоную себе найменше. Моїм думкам співзвучні слова Євгена Маланюка: «Не поет, бо це до болю мало, не трибун, бо це лиш рупор мас». Навіть Василь Стус відмовлявся називати себе поетом, казав, що він «людина, яка пише вірші».

Вірші – це вияв мого внутрішнього «я», яке іноді саме в такий спосіб проривається назовні. Я не вважаю себе письменником, дарма що мої твори мають читачів. Серед тих, хто хизується іменем письменника, стільки графоманів, блазнів, неуків, безсилих опанувати ази техніки, – це мікроорганізми, що роз’їдають українську літературу.

Мені більше імпонує моя наукова робота. У серйозній науці не можна бути графоманом, не можна бути несправжнім. Хоча є всілякі псевдоакадемії, в які теж вступає хто завгодно, але це тема іншої розмови. Мені здається, наукова робота чесніша, я сказав би так. Як людина, що пише поезію й прозу, я є літератором, але як людина, що це все критично осмислює, я таки літературознавець. І це неподільно. Причому це і професія, і хобі, і спосіб життя.

Взагалі, мені надзвичайно пощастило: я фахово займаюся тим, що дуже люблю. Той випадок, коли ти із задоволенням займаєшся улюбленою справою, а тобі ще й гроші за це платять. У мене є чимало однодумців, які мислять одними зі мною категоріями, поділяють моє бачення світу.

– Кілька слів про спосіб життя. Приземлено – про побут. Які страви любите? Який одяг? Чи маєте побутові забаганки, які для вас визначальні?

– У побуті я не надто вибагливий, але деякі принципи є. Віддаю перевагу здоровій їжі. Між м’ясом і молоком обираю молоко. Між гарячим і холодним – холодне. В одязі поєдную класику і модерн. Шукаю певні точки дотику і перетину цих стилів. Це звісно має відповідати ситуації. Не люблю шароварщини.

– А як ставитеся до дрес-коду? Можете прийти на роботу в подертих джинсах?

– Я можу носити модно подерті джинси, але одяг для роботи і для прогулянок – це різні речі. Робота вимагає певного ставлення до себе, і до одягу теж. Хоча ці бар’єри у багатьох випадках дуже розмиті. Тому я думаю, що дрес-код людина має визначити для себе сама і мати свої уявлення про межі допустимого.

– Коли ми говорили про одяг, я чекала від вас захоплення темою вишиванки і взагалі всього народного. Стереотип…

– Патріархальна картинка українського села з хатами під стріхою і дівчатами й парубками у вишиванках – не моя Україна. Навіть не так: це – не вся Україна, це її частина. Моя Україна – це індустріальна країна, яка має рухатися вперед. Це країна покоління, яке заявило про себе на Майдані (і йдеться не лише про вікові рамки, адже на Майдані були і студенти, і пенсіонери, йдеться про свідомість покоління). Яким буде причал, до якого допливе на своєму потрощеному війною кораблі Україна, ми побачимо, але мій прогноз – оптимістичний.

 

Всі статті >>>

 

 

10.01.2017 16:36

Все буде добре!

Часова межа, на якій зустрічаються старий і новий роки – умовна. Втім, люди на ній сформували сталу звичку, чи, краще, традицію: згадати, чим запам’ятався минулий рік, і подумати про те, що робити в наступному. І ми слідуємо цій традиції.>>>

13.06.2017 17:26

Завтра на 19 днів закриють Київський міст через Буг

Завтра, 14 червня, о 7.00 у Вінниці перекриють рух через міст на вул. Чорновола (на 19 днів, до 2 липня включно). Якщо мостобудівники впораються швидше, рух відновлять раніше.>>>


26.05.2017 10:52

У Вінниці на територіях шкіл №№ 3, 4, 5 облаштовують спортивні та дитячий майданчики

З кожним роком у Вінниці зростає кількість майданчиків та мультикомплексів, де можуть відпочивати й займатися фізкультурою як маленькі вінничани, так і їхні батьки. На територіях шкіл облаштовують майданчики для занять спортом і різними видами масових ігор, таких, як волейбол, баскетбол, футбол тощо, повідомив департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради.>>>


24.05.2017 15:28

Юні гімнастки з Вінниці завоювали чотири золоті медалі

Міжнародний турнір «Багірочка – 2017» з художньої гімнастики відбувся у травні. Змагання проходили у Львові. В них взяли участь і юні вінничанки, які здобули чотири золоті медалі та по одній срібній і бронзовій.>>>


23.05.2017 19:20

Гості Вінниці про ювілейний День Європи та враження від міста

Вінниця відзначила десяту річницю святкування в місті Дня Європи. Це свято зібрало чимало гостей і туристів. Серед них – й іноземні делегації, які завітали до Вінниці з 14 країн. Поважні гості розповіли, що для них є День Європи та чим їх вразила Вінниця.>>>


12.05.2017 02:58

Королівська родина Саудівської Аравії шукає напрямки співпраці у Вінниці

Другий день поспіль у Вінницькій області перебуває делегація із Саудівської Аравії на чолі з Його Високістю Принцем Абдуллою Бін Фахад Бін Ялаві Аль Саудом, членом Королівської родини СА. Сьогодні високоповажний гість мав зустріч з міським головою Сергієм Моргуновим, під час якої ознайомився з напрямками розвитку Вінниці та найбільш масштабними інвестиційними проектами, над якими працює місто. Окрім того, Його Високість ознайомився з роботою вінницького Прозорого офісу, інформує департамент у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради.>>>


26.04.2017 11:23

У Вінниці ремонтують підпірні стіни на Чумацькій та Келецькій

Ремонт підпірних стін у місті почали чотири роки тому, які збудували ще в 70–80 роках минулого сторіччя. Тож їх відновлення стало необхідним. Першою відремонтували підпірну стіну на Хмельницькому шосе біля повороту на вул. Максимовича. Згодом – уздовж Хмельницького шосе в районі вул. Максимовича. У 2014-му – на Хмельницькому шосе (від вул. Максимовича до 600-річчя), на вул. Козицького, Свердлова і Київській.>>>


21.04.2017 06:47

Прес-конференція у ЦР «Гармонія»

24 квітня о 17.00 у ЦР «Гармонія» (Винниченка, 5 актова зала, цокольний поверх) відбудеться прес-конференція на тему: Працевлаштування в ресторанному бізнесі доступно для всіх.>>>


20.04.2017 11:48

Вінницькі школи не припинятимуть роботу через похолодання – у закладах відновлюють теплопостачання

На цьому тижні у Вінниці, які і по всій Україні, спостерігається суттєве зниження температури зовнішнього повітря, але школи міста роботу не припинятимуть. У закладах, керівництво яких до похолодання подало заявки на відключення опалення, вже до кінця сьогоднішнього дня його знову поновлять. Щодо сфери охорони здоров’я, теплопостачання було припинене у Міській клінічній лікарні №1, наразі його вже поновили.>>>


18.04.2017 10:44

У володінні комп’ютерно-інтегрованими технологіями перемагають дівчата

12-14 квітня 2017 року відбувся заключний 2-й етап Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» (АКІТ–2017). Участь у цьому змаганні прийняли кращі бакалаври та магістри, переможці відбіркових Олімпіад на базі 22-ох вищих навчальних закладів України, які навчаються за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» та суміжними спеціальностями. Всього до Вінниці приїхали 72 учасники зі своїми керівниками та наставниками.>>>


13.04.2017 15:48

У Вінниці ремонтують дороги по вулицях Якова Гальчевського, 8 Березня та Данила Нечая

З настанням теплої погоди дорожні служби міста почали поточний ремонт доріг. Наразі роботи тривають по вулицям Якова Гальчевського, Данила Нечая, 8 Березня, Московська. У найближчих планах – вулиця Коцюбинського, Нансена, Батозька, Замостянська тощо.>>>


11.04.2017 15:29

Вінничани повезли у Литву прапор з підписами бійців АТО

Протягом року бійці на передовій залишали свої підписи та побажання для Литви на триметровому прапорі. Таку акцію ініціювали українські захисники в знак вдячності за підтримку дружньої держави. Сьогодні, 11 квітня з Вінниці виїхала делегація волонтерів у Литовську Республіку щоб передати цей стяг Президента Литви Далі Грибаускайте.>>>


11.04.2017 15:24

Вінничани на передову відправили тактичне спорядження і великодні смаколики

11 квітня волонтерська група Андрія Нечипорука рушила на Схід, щоб передати різним військовим підрозділам, які зараз знаходяться на передовій, допомогу. Її було зібрано вінничанами завдяки акції «На передовій магазину немає». Загалом, це 3,5 тони продуктів харчування, засобів гігієни та одягу.>>>


10.04.2017 15:59

У Всеукраїнському муніципальному опитуванні Вінниця лідирує як за якістю життя, так і за якістю взаємодії мешканців з місцевою владою

19,2 тисяч українців стали респондентами ІІІ-го всеукраїнського муніципального опитування, поведеного в січні-лютому 2017 року соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту. При дослідженні враховувалася задоволеність жителів міст якістю надання послуг у 22 сферах (міська інфраструктура, безпека, медицина, освіта, задоволеність місцевою владою тощо). Вінниця вже третій рік поспіль у рейтингу серед 24 міст України визнана найкомфортнішим містом.>>>


10.04.2017 13:37

У Вінниці планується створити ще один індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування»

Сьогодні, 10 квітня, Вінницька міська рада та ПАТ «Українська пивна компанія» (UBC Group) підписали Меморандум про співпрацю щодо створення на території східної частини міста ще одного індустріального парку. Він матиме назву «Вінницький кластер холодильного машинобудування» і в майбутньому має об’єднати підприємства, пов’язані з виготовленням елементів холодильного обладнання.>>>




Слово міському голові | Офіційно | Новини міста | Влада і громада | Моє місто | Суспільство | Культура | Освіта | Спорт | Портрет без рами | Здоров'я | Фоторепортаж



© 2011-2017 "Вінницька газета".

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.vin-gazeta.net

Сторінка у facebook: www.facebook.com/vingazeta